Рекомендації щодо оформлення мультимедійних презентацій

Рекомендації щодо оформлення мультимедійних презентацій

Орієнтовна схема презентації роботи

Зразок_Орієнтовна схема презентації роботи

Науковий апарат дослідження

Науковий апарат дослідження

Методи наукових досліджень

Методи наукових досліджень

Антипрезентація.Як НЕ треба робити презентацію

Антипрезентація. Як НЕ треба робити презентацію

 

Наказ МОН_Про проведення моніторингового дослідження стану позашкільної освіти

Наказ МОН_Про проведення моніторингового дослідження стану позашкільної освіти

Тези учнівських науково-дослідницьких робіт_2013р.

Тези_Андрійчук

ТЕЗИ_Гречун

Тези_Данилюк

ТЕЗИ_Джочка

Тези_Левандівська_ПЛАЙ

Тези_Легун

ТЕЗИ_Мелешко

Тези_Оленчук

Тези_Репетило

Тези_Сикош

ТЕЗИ_Слободян

Тези_Струк

Тези-Левандівська_Медицина

ТЕЗИ-Сиротюк

Тези-Чорна Ольга

Тези_Усков

Як правильно підготуватися до захисту наукового дослідження

Перед захистом потрібно:

 

1. Дізнатися, хто буде в журі (особливо коли робота має наліт ідеологічності, що часто трапляється в літературознавсті). Не дражніть журі, воно завжди праве. А от якщо це прихильники тих самих ідей, що в роботі, вам тільки на користь.

2. Написати виступ відповідно до норми часу. Він має бути точним і лаконічним. Будьте готові до того, що кількість часу уріжуть вдвічі, щоб учень не викреслював у судомах потрібне. Краще підготувати два виступи – стислий та повний, і спробувати їх комбінувати. Кожна теза виступу повинна мати номер, який збігається в обох варіантах.

3. Вивчити виступ напам’ять (учневі). Листочок – щонайменше несолідно для юного науковця, а от розповідь – ще один пункт «піару». Але це має бути не тараторіння визубреного тексту, а свідома мова впевненої і абсолютно компетентної у власній темі людини.

4. Прочитати вивчений виступ перед дзеркалом вголос як мінімум тричі. Виявити всі складності вимови і ліквідувати їх. Це передусім слова, довші за три склади (не намагайтеся вразити іноземними термінами, то моветон) і речення, довші за півтора рядки. В ситуації підвищеного нервового напруження спіткнутися можна на рівному місці, а „невимовний” виступ – яма самому собі.

5. Прорахувати час: на якій хвилині починаються тези, висновки. Час потрібно рахувати, як у голлівудському бойовику – по секундах. Краще розповісти швидше, але без тараторіння.

6. Дізнатися, як визначають порядок виступів. Якщо за алфавітом, а у вашого учня прізвище Яковенко, то після прослуховування 25-ти учасників журі буде дрімати і навряд чи оцінить виступ.

 

Виступ повинен містити:

1. Короткий переказ вступу з усіма його пунктами (новизна, актуальність, дослідники, предмет, об’єкт, мета тощо).

2. Короткий тезовий виклад змісту. Гасло – „дорожче себе продати”, тобто розповідати потрібно не про об’єкт дослідження, а про власні здобутки у розкритті теми: що зробив учень? що нового він відкрив? які перспективи?

3. Короткі висновки.

 

Під час виступу: не хвилюватися, дивитися в очі колегам і журі. Говорити коротко і впевнено. Пам’ятати, що більше семи речень людська пам’ять не опрацьовує, тому кожна думка має вміститися в цей об’єм. Не боятися збитися – текст виступу має лежати перед очима й учневі пробачать заглядання туди. Звернути увагу на фрази, що членують виступ і активізують увагу: „як показало дослідження”, „коротко повторимо хід думки”, „підіб’ємо висновки” тощо.

 

Типові труднощі:

 

[!] Журі, яке спить. Якщо виступ уже 20-й і далі – навряд чи вас почують повністю. Для протидії запасіть кілька „будильників” – прийомів активізації уваги журі та залу. Це можуть бути музична демонстрація, сценічна декламація учня. Його завдання – розбудити всіх.

Якщо журі починає нудьгувати, то у Вас є ще один козир „у рукаві” – скорочений варіант виступу. Учень змінює стиль, швидко й активно закінчує доповідь, – це може поліпшити її емоційний „шлейф”.

 

[!] Перебивання на кшалт „закінчуйте!” буває, коли вичерпано ліміт часу, або коли журі вирішило, що треба швидше закінчувати. І ось фраза пролунала, а доповідач – тільки на середині. Вирішення просте: гучно лунає сакраментальна фраза: „Отже, зробимо короткі висновки” і в учня є як мінімум півтори хвилини, коли його слухають. За цей час він повинен встигнути довести до кінця останню думку (30 секунд = 2 речення) і зробити висновки (1 хвилина = 5 речень).

 

[!] Технічні проблеми. Треба поставити пісню, а нема магнітофона чи CD-плеєра тощо. Тому: ніколи не сподівайтеся на проектор (його або не буде, або електрику вимкнуть, або розетки не такі, або ще щось). Якщо є графічні ілюстрації, майте на увазі: час розвішування їх на дошці і знімання, а також відповідна біганина по аудиторії може роздратувати журі, тому краще обійдіться силою слова. Демонстрація „з рук” виглядає несолідно. Дошки, до речі, може й не бути (коли виступи відбуваються в залі). Для музики майте з собою плеєр і маленькі активні комп’ютерні колонки – це застрахує від злого випадку, а також звеселить. Презентації у PowerPoint – це непогано, але знову-таки – достатньо дрібнички і все піде шкереберть.

 

Запитання журі. Їх мета – з’ясувати, чи насправді учень писав роботу (випадки учительського писання, чи навіть учительського списування – близько 40-50 відсотків робіт, і журі про це відомо).

Запитання можна умовно поділити на три групи: до тексту, методології і списку літератури.

1. Запитання до тексту. Це найчастіше прості „зачіпки” типу: „що ви маєте на увазі, вживаючи термін…?” І якщо робота під зав’язку напхана „екзистенціалізмами”, „симулякрами” та „інтенціоналами”, будьте певні – спитають усе. Більше того, можуть спитати про доречність вживання термінології. Полюбляють поцікавитися знанням імен та доробків учених, на яких посилається учень (особливо коли їх багато і вони гучні).

2. До методології. Це питання типу „якими методами літературознавчого аналізу ви користувалися під час написання роботи?”. Проінструктуйте учня.

3. Запитання до списку літератури – невичерпне джерело конфузу учнів і розваги для журі. Не секрет, що більшість списків містять чимало книжок, яких ні учень, ні вчитель в очі не бачили. І запитання „наугад”: „а про що йдеться в цьому дослідженні?” згубило чимало здібних юних науковців. Будьте уважними – не пишіть у списку зайвого, добре вичитуйте. Особлива увага приділяється правильному оформленню, не полініться тричі його вичитати.

Для запитань, відповідь на які невідома, є набір стандартних „відчіпок”: „Цей аспект проблеми не входить до об’єкту дослідження”, „На жаль, час виступу не дав можливості розкрити це питання, але воно описане в роботі”, „На жаль, регламентований обсяг роботи не дав можливості розкрити всі сторони цієї багатогранної проблеми” тощо.

Питання з залу – це найчастіше скромні спроби „завалити” конкурента. Їх потрібно повертати собі на користь і використовувати відповідь для точнішого розкриття своїх тез.

 

Особливу увагу слід звернути на етикет виступу – від зовнішнього вигляду до формул ввічливості. Нагадаємо: «Високоповажний пане(і) голово журі, вельмишановні члени журі, шановні керівники команд, любі колеги! Вашій увазі пропонується дослідження на тему….»; «Дякую за запитання….», «Дякую за увагу…» тощо. Взагалі, емоційне враження від виступу – це 49 відсотків оцінки.

 

Успіхів вам!

Поради учням-членам МАНУМ щодо підготовки доповіді на захист

Захист наукової роботи

Захист наукового дослідження – завершальний етап конкурсу наукових робіт учнів в системі МАН України.

На основі  положення «Про проведення Всеукраїнського  конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів-членів Малої академії  наук України» під час захисту досліджень оцінюється:

-         аргументоване доведення наукової проблеми;

-         чіткість,  логічність, лаконізм викладення матеріалу;

-         загальна ерудиція і грамотність;

-         використання наукової термінології;

-         вільне володіння матеріалом дослідження;

-         культура мовлення під час  виступу;

-         повнота, вичерпність відповідей;

-         якість та доцільність використання наочних матеріалів дослідження (схеми,  таблиці, діаграми, мультимедійний супровід тощо);

-         активна кваліфікована участь у дискусії.

Готуючись до виступів, у школярів зазвичай виникає низка запитань:

-         як сформулювати ту чи іншу думку, щоб зробити її  більш ясною;

-         яким чином розподілити матеріал доповіді;

-         як використати наявні факти й аргументи.

 

 Поради для доповідачів-членів МАН:

1. Доповідь має бути короткою та чіткою.

2. Завдання доповідача переконати слухачів, довести свої головні тези.

3. Для вирішення поставленої мети добре подумайте над таким:

-         якою бачиться вам структура вашого виступу;

-         які думки та почуття хочете ви  викликати у слухачів;

-         які прийоми (риторичні запитання, зіставлення фактів, інтонаційні засоби) залучення уваги слухачів ви використаєте у своїй промові;

-         які приклади з творів літератури чи інших видів мистецтв ви включите у свій виступ;

-         стежте  за правильністю мовлення під час виступу,  звертайте увагу на плеоназми (мовленнєва надмірність), тавтологію (повторення спільнокореневих слів), невиправдане використання вставних зворотів та речень, слів-паразитів, мовленнєвих штампів.

Готуючи доповідь, слід  також мати на увазі, що за 10 хвилин, що надається під час захисту, в нормальному темпі можна проголосити 4 – 5 сторінок друкованого тексту (через 1,5 інтервали). Тому варто попіклуватися, щоб вкластися у відведений час.

Одна з важливих проблем роботи над доповіддю – композиційне оформлення майбутньої промови.

Воно може містити такі елементи композиції:

-         вступ;

-         з’ясування предмета дослідження;

-         викладання матеріалу;

-         підтвердження його конкретними прикладами, фактами;

-         висновки.

Доцільно звернути увагу,  що  для того, щоб  головна думка  була сприйнята правильно і чітко, необхідна своєрідна «підготовка», «входження» слухачів в тему дослідження, постановка проблеми. Цьому слугує початок  доповіді. Його мета  - настроїти слухачів на сприйняття доповіді,  оволодіти увагою аудиторії. Тому  розпочинати свій виступ доцільно з звернення до всіх слухачів, яке може бути  представлено у такій формі: «Поважні члени журі конкурсу-захисту наукових робіт, шановні учні, учителі, усі присутні! Дозвольте запропонувати вашій увазі основні результати  наукового дослідження на тему: «………».

Слід звернути увагу, що завдання висновків закріпити проголошену думку, зв’язати початок і кінець виступу, підсумувати висловлене. Наприкінці виступу доречним буде  подякувати усім присутнім за увагу.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми

Якості, якими має володіти вчитель для роботи

з обдарованими дітьми

 1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

 5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

 7. Володіти почуттям гумору.

8. Мати живий та активний характер.

 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

 13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.