Як правильно підготуватися до захисту наукового дослідження

Перед захистом потрібно:

 

1. Дізнатися, хто буде в журі (особливо коли робота має наліт ідеологічності, що часто трапляється в літературознавсті). Не дражніть журі, воно завжди праве. А от якщо це прихильники тих самих ідей, що в роботі, вам тільки на користь.

2. Написати виступ відповідно до норми часу. Він має бути точним і лаконічним. Будьте готові до того, що кількість часу уріжуть вдвічі, щоб учень не викреслював у судомах потрібне. Краще підготувати два виступи – стислий та повний, і спробувати їх комбінувати. Кожна теза виступу повинна мати номер, який збігається в обох варіантах.

3. Вивчити виступ напам’ять (учневі). Листочок – щонайменше несолідно для юного науковця, а от розповідь – ще один пункт «піару». Але це має бути не тараторіння визубреного тексту, а свідома мова впевненої і абсолютно компетентної у власній темі людини.

4. Прочитати вивчений виступ перед дзеркалом вголос як мінімум тричі. Виявити всі складності вимови і ліквідувати їх. Це передусім слова, довші за три склади (не намагайтеся вразити іноземними термінами, то моветон) і речення, довші за півтора рядки. В ситуації підвищеного нервового напруження спіткнутися можна на рівному місці, а „невимовний” виступ – яма самому собі.

5. Прорахувати час: на якій хвилині починаються тези, висновки. Час потрібно рахувати, як у голлівудському бойовику – по секундах. Краще розповісти швидше, але без тараторіння.

6. Дізнатися, як визначають порядок виступів. Якщо за алфавітом, а у вашого учня прізвище Яковенко, то після прослуховування 25-ти учасників журі буде дрімати і навряд чи оцінить виступ.

 

Виступ повинен містити:

1. Короткий переказ вступу з усіма його пунктами (новизна, актуальність, дослідники, предмет, об’єкт, мета тощо).

2. Короткий тезовий виклад змісту. Гасло – „дорожче себе продати”, тобто розповідати потрібно не про об’єкт дослідження, а про власні здобутки у розкритті теми: що зробив учень? що нового він відкрив? які перспективи?

3. Короткі висновки.

 

Під час виступу: не хвилюватися, дивитися в очі колегам і журі. Говорити коротко і впевнено. Пам’ятати, що більше семи речень людська пам’ять не опрацьовує, тому кожна думка має вміститися в цей об’єм. Не боятися збитися – текст виступу має лежати перед очима й учневі пробачать заглядання туди. Звернути увагу на фрази, що членують виступ і активізують увагу: „як показало дослідження”, „коротко повторимо хід думки”, „підіб’ємо висновки” тощо.

 

Типові труднощі:

 

[!] Журі, яке спить. Якщо виступ уже 20-й і далі – навряд чи вас почують повністю. Для протидії запасіть кілька „будильників” – прийомів активізації уваги журі та залу. Це можуть бути музична демонстрація, сценічна декламація учня. Його завдання – розбудити всіх.

Якщо журі починає нудьгувати, то у Вас є ще один козир „у рукаві” – скорочений варіант виступу. Учень змінює стиль, швидко й активно закінчує доповідь, – це може поліпшити її емоційний „шлейф”.

 

[!] Перебивання на кшалт „закінчуйте!” буває, коли вичерпано ліміт часу, або коли журі вирішило, що треба швидше закінчувати. І ось фраза пролунала, а доповідач – тільки на середині. Вирішення просте: гучно лунає сакраментальна фраза: „Отже, зробимо короткі висновки” і в учня є як мінімум півтори хвилини, коли його слухають. За цей час він повинен встигнути довести до кінця останню думку (30 секунд = 2 речення) і зробити висновки (1 хвилина = 5 речень).

 

[!] Технічні проблеми. Треба поставити пісню, а нема магнітофона чи CD-плеєра тощо. Тому: ніколи не сподівайтеся на проектор (його або не буде, або електрику вимкнуть, або розетки не такі, або ще щось). Якщо є графічні ілюстрації, майте на увазі: час розвішування їх на дошці і знімання, а також відповідна біганина по аудиторії може роздратувати журі, тому краще обійдіться силою слова. Демонстрація „з рук” виглядає несолідно. Дошки, до речі, може й не бути (коли виступи відбуваються в залі). Для музики майте з собою плеєр і маленькі активні комп’ютерні колонки – це застрахує від злого випадку, а також звеселить. Презентації у PowerPoint – це непогано, але знову-таки – достатньо дрібнички і все піде шкереберть.

 

Запитання журі. Їх мета – з’ясувати, чи насправді учень писав роботу (випадки учительського писання, чи навіть учительського списування – близько 40-50 відсотків робіт, і журі про це відомо).

Запитання можна умовно поділити на три групи: до тексту, методології і списку літератури.

1. Запитання до тексту. Це найчастіше прості „зачіпки” типу: „що ви маєте на увазі, вживаючи термін…?” І якщо робота під зав’язку напхана „екзистенціалізмами”, „симулякрами” та „інтенціоналами”, будьте певні – спитають усе. Більше того, можуть спитати про доречність вживання термінології. Полюбляють поцікавитися знанням імен та доробків учених, на яких посилається учень (особливо коли їх багато і вони гучні).

2. До методології. Це питання типу „якими методами літературознавчого аналізу ви користувалися під час написання роботи?”. Проінструктуйте учня.

3. Запитання до списку літератури – невичерпне джерело конфузу учнів і розваги для журі. Не секрет, що більшість списків містять чимало книжок, яких ні учень, ні вчитель в очі не бачили. І запитання „наугад”: „а про що йдеться в цьому дослідженні?” згубило чимало здібних юних науковців. Будьте уважними – не пишіть у списку зайвого, добре вичитуйте. Особлива увага приділяється правильному оформленню, не полініться тричі його вичитати.

Для запитань, відповідь на які невідома, є набір стандартних „відчіпок”: „Цей аспект проблеми не входить до об’єкту дослідження”, „На жаль, час виступу не дав можливості розкрити це питання, але воно описане в роботі”, „На жаль, регламентований обсяг роботи не дав можливості розкрити всі сторони цієї багатогранної проблеми” тощо.

Питання з залу – це найчастіше скромні спроби „завалити” конкурента. Їх потрібно повертати собі на користь і використовувати відповідь для точнішого розкриття своїх тез.

 

Особливу увагу слід звернути на етикет виступу – від зовнішнього вигляду до формул ввічливості. Нагадаємо: «Високоповажний пане(і) голово журі, вельмишановні члени журі, шановні керівники команд, любі колеги! Вашій увазі пропонується дослідження на тему….»; «Дякую за запитання….», «Дякую за увагу…» тощо. Взагалі, емоційне враження від виступу – це 49 відсотків оцінки.

 

Успіхів вам!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *