Blog Archives

Порядок науково-дослідницької роботи

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Для успішного виконання науково-дослідницької роботи необхідно

скласти програму наукового дослідження, яка є чітко спланованим процесом

вивчення актуальних тем і проблем дослідження, розгляду підходів до

дослідження, визначення шляхів їх розв’язання, виконання встановлених

завдань та їх апробування.

Основні етапи виконання наукової роботи:

Перший етап – підготовка до виконання науково-дослідницької роботи:

- вибір теми науково-дослідницької роботи;

- формулювання назви роботи;

- осмислення проблеми дослідження;

- визначення мети і завдання роботи;

- виділення об’єкта та предмета дослідження;

- вибір методів наукового дослідження;

- складання програми та плану роботи.

Другий етап – виконання науково-дослідницької роботи:

а) теоретична частина:

- добір фактичного наукового матеріалу з теми дослідження;

- складання бібліографії;

- аналіз одержаного наукового матеріалу;

- прийняття рішення щодо теми дослідження;

б) практична частина:

 - проведення досліду (експерименту), розробка конструкції;

- обробка та оцінка результатів роботи;

- прийняття рішення та надання рекомендацій за результатами роботи;

Третій етап – написання та оформлення рукопису роботи, тексту доповіді

та тез;

- оформлення ілюстративного матеріалу;

- підготовка та налагодження макетів, моделей, приладів тощо

до демонстрації.

Четвертий етап – захист науково-дослідницької роботи:

- заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт;

- оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни;

- захист науково-дослідницької роботи.

 

Науково-дослідницька робота учня-члена МАН повинна містити в собі

такі елементи наукової роботи:

тема дослідження відображає основний зміст наукової роботи

і визначається її кінцевим результатом;

мета дослідження вказує на кінцевий результат роботи, на об’єкт

дослідження і шлях досягнення кінцевого результату;

завдання дослідження випливають із аналізу міри вивченості об’єкта

ПІД кутом зору поставленої мети і мінімуму питань, вирішення яких

необхідно для її досягнення;

методика кожного дослідження показує, як слід вирішувати завдання

дослідження згідно ункту його плану;

сутність дослідження – встановлення загальних та виявлення

індивідуальних характеристик досліджуваного об’єкта, систематизація і

обробка даних на основі аналітичного і експериментального досліджень;

результати дослідження – узагальнення одержаних результатів

дослідження і основних закономірних явищ, що вивчаються, у тому числі і

нових;

висновки і рекомендації; висновки включають основні результати

проведеного дослідження, а рекомендації показують шляхи, методи і форми

їх практичного використання.

 

Підготовка до виконання наукової роботи

Підготовка до роботи здійснюється за безпосереднього контролю

наукового керівника, яким може бути як вчитель-предметник, так і вчений-

науковець.

Обов’язки керівника:

- надавати учневі наукову і методичну допомогу (вибір та

формулювання теми роботи, укладання плану виконання роботи, поради

щодо наукових джерел, складання календарного графіка роботи, проведення

консультацій);

- систематично контролювати хід виконання роботи, вносити необхідні

корективи в роботу, оцінювати зміст роботи, робити висновок ЩОДО її

готовності до захисту.

Вибір теми науково-дослідницької роботи

З вибору теми й проблеми розпочинається будь-яка наукова робота.

Це один із найважливіших етапів у підготовці учня до наукової роботи. Він

може обрати тему самостійно або з допомогою наукового керівника.

Наукова робота повинна відповідати таким чинникам:

а) мати новітній характер – краще обирати тему або зовсім нову,

або недостатньо вивчену; новизна роботи характеризується:

- уточненням окремих понять з огляду на нові наукові дані;

- новим підходом у дослідженні явища, процесу (розглядається істотно

нова методика дослідження);

- вирішенням проблем, які не змогли розв’язати попередники;

б) тема дослідження повинна бути актуальною, тобто вказувати на

певну проблему, яка випливає із потреб суспільства і вирішення якої може

бути досягнуто на основі дослідження. Іншими словами, поняття

«актуальність» вміщує корисність і доцільність теми наукової роботи;

в) наукова робота повинна бути оригінальною – носити у собі риси,

не характерні для вже існуючих ідей.

Важливо, щоб слухач займався тематикою, що викликає в нього

особливий інтерес, була близькою до його віку і ґрунтувалась на реальному

матеріалі.

Недоречно пропонувати слухачеві займатися темою, яка має характер

реферату, або такою, що під силу науковим закладам чи науковцям.

Формулювання назви науково-дослідницької роботи

Конкретність та виваженість роботи повинні відображатись у її назві.

Назва повинна бути місткою та максимально лаконічною, точно відповідати

темі роботи, відображати її основну проблематику, вказувати на мету

дослідження та її завершеність.

Поради

Назву роботи не можна подавати у формі запитання.

Не виправдані надто громіздкі та надто короткі назви, тому що вони

позбавлені чіткості формулювання проблеми. Оптимальна для сприйняття

назва повинна знаходитись у межах 3 … 7 компонентів. Відхилення можливі, зважаючи на специфіку галузі наукового дослідження, але не бажані, бо вони ускладнюють діалог автора і адресата.

У назві роботи слід уникати образності, бо вона має зовсім інші функції

в науковому стилі.

Не бажані назви робіт, побудовані з двох частин за принципом родово-

видових взаємин.

Не придатні і назви, які утворені як перелік якихось проблем.

Відсутність конкретики у назві роботи унеможливлює її написання.

Не доречні назви, що починаються словами: «До запитання…», «Деякі

проблеми…», «Особливості…», «З історії…», «Про…», «Дослідження…»,

«Питання…», «Вивчення…».

У назві не повинно бути алогізмів елогічність у міркуваннях, викликана порушенням законів логічного мислення)  та мовних недоречностей

(«Контролюючі програми по темі: раціональні дроби і їх властивості.»).

Не треба перевантажувати назву іноземними словами, якщо без них

можна обійтися.

Небажаними є назви, які позбавлені точних і умотивованих термінів.

Пам’ятка юного наукового шукача

1.     Що таке наукова робота школяра?

(На прикладі відділення «Технічні науки»)

Сама назва цієї специфічної роботи ховає в собі основні взаємопов’язані

особливості – їх декілька. Виключення хоча б однієї з цих особливостей

унеможливлює здійснення і всієї роботи в цілому.

По-перше, це «робота», тобто трудова діяльність у встановлених часових

межах від початкового моменту до моменту її апробації у конкурсі.

По-друге, робота «наукова», тобто така, яка відповідає принципу науковості.

По-третє, автор цієї роботи – «школяр», тобто вона повинна бути адекватна

підвищеному рівню знань школяра.

1.1. Трудова діяльність

Трудова діяльність не повинна бути марною. Завжди є бажання знати, для

чого вона проводиться, а, отже, вона неодмінно має бути здійснена для

досягнення поставленої мети, і повинна мати суттєвий економічний ефект, абопривести до нового наукового положення (останнє малоймовірно для школяра).

Якщо дистанція для досягнення поставленої мети значна, як це здебільшого і

відбувається, то доводиться робити суворо регламентовані послідовні «кроки» внапрямку до неї. Інакше кажучи, для досягнення поставленої мети доведетьсятакож сформулювати цілу низку задач (кроків), що будуть послідовновирішуватися. Розробка комплексу задач, що розв’язуються послідовно, завждипредставляє значні труднощі і є індивідуальним творчим процесом.

Таким чином, встановлена трудова діяльність не лише забирає час та ресурси

автора, але і концентровано реалізує його розумовий і творчий потенціал.

Ця праця, на секції технічних наук, не зможе бути визнаною за наявності хочаб однієї з наступних обставин:

− якщо вона марна через відсутність корисного ефекту або він незначний;

− якщо вона має розмиті і несуттєві цілі;

− якщо поставлені задачі є некоректними або нездійсненними;

− якщо для здійснення роботи потрібно більше часу, ніж це відведено

терміном до моменту подання її на конкурс.

1.2. Науковість

Встановлена робота має відповідати принципу науковості, який визначає

використання спеціальних наукових методів.

Одним з наукових методів є аналітичне дослідження за допомогою

створених автором математичних, або фізико-математичних моделей. Реалізаціяцих моделей учнем може бути проведена або математичним аналізом отриманихвиразів, або проведенням чисельних експериментів за допомогою комп’ютерноїматематики – що найбільш ймовірно для нього. В деяких випадках роботу можнадоповнити системним аналізом – науковим методом пізнання, що являє собоюпослідовність дій зі встановлення структурних зв’язків між змінними абоелементами досліджуваної системи.

Метод математичного моделювання не завжди дає правдиву фізичну картину

явища, внаслідок неминучих спрощень в ньому. Тому його застосування

передбачає перевірку результатів шляхом спеціально розроблених експериментів.

Другим науковим методом, що може бути застосований, є експериментальне

дослідження. Таке дослідження проводиться в декілька стадій.

- На першій стадії слід розробити програму і методику експериментів,

підібрати доступний і відповідний інструментарій, а, якщо це потрібно,

виготовити коректну (фізично або геометрично подібну) модель явища за

урахуванням теорії подібності.

- На другій стадії, безпосередньо при проведенні експериментів, всі отримані

дані документуються у вигляді зведених таблиць в журналі спостережень.

- На третій стадії експериментальних досліджень використовуються

математичні методи для аналізу отриманих результатів. При цьому будуютьсярегресивні криві (РЕГРЕСІЯ [regression] – залежність середнього значення будь-якої експериментальної величини від деякої іншої величини), визначається радіусрозсіювання значень експериментальних величин (дисперсія). Побудоварегресивної кривої в межах середніх значень експериментальних точокназивається інтерполяцією, а за цими межами – екстраполяцією досліджуваногопроцесу (екстраполяція – передбачення поведінки розглянутої системи за межамизнайомого в експериментах діапазону зміни змінної величини).

Само по собі зрозуміло, що авторська конкурсна наукова робота повинна

відповідати вимогам новизни. Якщо при перевірці роботи комісія викриє

конкурсанта в плагіаті, то робота з конкурсу вилучається, а конкурсант

позбавляється права брати участь у наступних конкурсах МАН.

У тих випадках, коли в роботі використовуються праці інших авторів,

неодмінно в тексті робляться посилання на запозичену інформацію з відомих

публікацій. Список публікацій, на які зроблені посилання, повинен міститись

наприкінці роботи.

1.3. Нівелювання роботи під можливості школяра

Подана на конкурс робота виконується школярем, як автором, а науковий

керівник коригує і спрямовує його дії. Але це також означає, що математичнийапарат, який застосовується в роботі, апріорі відповідає рівню «просунутого»школяра, але ніяк не рівню кандидата чи доктора фізико-математичних наук.

А от комп’ютери, програми до них, інструментарій, необхідний для

проведення експериментів, прилади контролю навіть краще запозичувати в

науково-дослідному інституті або лабораторії. Можливості самого школяра у

виборі інструментальної бази завжди дуже обмежені.

Таким чином, задачі, які ставляться в роботі, мають бути здійсненні самим

автором роботи – школярем.

Науковий керівник роботи повинен забезпечити науково-педагогічну та

навчальну функції при підготовці роботи його підопічного школяра.

 

2.Як вибрати тему наукової роботи, щоб не прогадати?

Перемога на конкурсі МАН складається з декількох складових. По-перше, це

перемога в теоретичній, «олімпіадній» частині конкурсу. По-друге, це перемогароботи в попередньому заочному турі її оцінювання. По-третє, це доповідь, в якіймають проявитися вміння вразити публіку своєю ідеєю, вміння переконати її всвоїй правоті, в необхідності і корисності запропонованого науково-технічногорішення. Практика показує, що слабкість конкурсанта в будь-якій окремо взятійчастині конкурсу веде до його неминучого віддалення від призових місць. Такимчином, конкурс наукових робіт МАН нагадує спортивне багатоборство.

Отже підготовка майбутнього переможця конкурсу полягає у тісній співпраці

як зі своїм шкільним керівником, так і з науковим керівником роботи. Під

керівництвом першого доведеться вирішити безліч шкільних завдань, щоб набутистійких навичок – і це школяреві добре знайоме. А під керівництвом іншого –чекає тривала й кропітка робота над усіма етапами створення наукової роботи – іце для школяра, за рідкісним винятком, вперше.

Це може здатися дивним, але переважно майбутній успіх роботи залежить від

вибору теми і напряму наукового пошуку за нею. Саме тому до вибору теми слідставитися дуже серйозно, а, якщо так, то треба приділити цьому стільки часу,скільки знадобиться. Невдалі теми робіт «відсіваються» вже на першому,міському етапі конкурсу. Можна самому відчути, чи вдало вибрано тему, якщоподумки поставити себе на місце членів журі…

На допомогу учню-члену МАНУМ

Зарахування учнів до Івано-Франківської Малої академії наук учнівської молоді Івано-Франківської міської ради проводиться із 1 по 15 вересня і може здійснюватися упродовж навчального року (у міру закінчення комплектування секцій, груп та інших творчих об’єднань) за їхнім бажанням і за згодою (поданою на ім’я директора заявою) батьків або осіб, які їх замінюють.

У конкурсі-захисті наукових робіт беруть участь школярі 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів та учні, вихованці, слухачі (до 18 років) позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих І-ІІ рівня акредитації навчальних закладів, які активно займаються науково-дослідницькою діяльністю.

У конкурсі також можуть брати участь учні 8 класів за умови виконання ними випробувань із базових дисциплін за програмами 9 класу.

Учасник конкурсу-захисту може брати участь у декількох наукових секціях за умови подання відповідної кількості науково-дослідницьких робіт за напрямами цих секцій і написання контрольних робіт із базових дисциплін відповідних секцій.

Кількість учасників І (міського) етапу конкурсу-захисту не обмежується.

У ІІ (обласному) етапі конкурсу-захисту беруть участь учасники, які  посіли І місце за підсумками І (міського) етапу конкурсу-захисту у відповідних секціях.

Рекомендації щодо оформлення мультимедійних презентацій

Рекомендації щодо оформлення мультимедійних презентацій

Орієнтовна схема презентації роботи

Зразок_Орієнтовна схема презентації роботи

Науковий апарат дослідження

Науковий апарат дослідження

Методи наукових досліджень

Методи наукових досліджень

Антипрезентація.Як НЕ треба робити презентацію

Антипрезентація. Як НЕ треба робити презентацію

 

Як правильно підготуватися до захисту наукового дослідження

Перед захистом потрібно:

 

1. Дізнатися, хто буде в журі (особливо коли робота має наліт ідеологічності, що часто трапляється в літературознавсті). Не дражніть журі, воно завжди праве. А от якщо це прихильники тих самих ідей, що в роботі, вам тільки на користь.

2. Написати виступ відповідно до норми часу. Він має бути точним і лаконічним. Будьте готові до того, що кількість часу уріжуть вдвічі, щоб учень не викреслював у судомах потрібне. Краще підготувати два виступи – стислий та повний, і спробувати їх комбінувати. Кожна теза виступу повинна мати номер, який збігається в обох варіантах.

3. Вивчити виступ напам’ять (учневі). Листочок – щонайменше несолідно для юного науковця, а от розповідь – ще один пункт «піару». Але це має бути не тараторіння визубреного тексту, а свідома мова впевненої і абсолютно компетентної у власній темі людини.

4. Прочитати вивчений виступ перед дзеркалом вголос як мінімум тричі. Виявити всі складності вимови і ліквідувати їх. Це передусім слова, довші за три склади (не намагайтеся вразити іноземними термінами, то моветон) і речення, довші за півтора рядки. В ситуації підвищеного нервового напруження спіткнутися можна на рівному місці, а „невимовний” виступ – яма самому собі.

5. Прорахувати час: на якій хвилині починаються тези, висновки. Час потрібно рахувати, як у голлівудському бойовику – по секундах. Краще розповісти швидше, але без тараторіння.

6. Дізнатися, як визначають порядок виступів. Якщо за алфавітом, а у вашого учня прізвище Яковенко, то після прослуховування 25-ти учасників журі буде дрімати і навряд чи оцінить виступ.

 

Виступ повинен містити:

1. Короткий переказ вступу з усіма його пунктами (новизна, актуальність, дослідники, предмет, об’єкт, мета тощо).

2. Короткий тезовий виклад змісту. Гасло – „дорожче себе продати”, тобто розповідати потрібно не про об’єкт дослідження, а про власні здобутки у розкритті теми: що зробив учень? що нового він відкрив? які перспективи?

3. Короткі висновки.

 

Під час виступу: не хвилюватися, дивитися в очі колегам і журі. Говорити коротко і впевнено. Пам’ятати, що більше семи речень людська пам’ять не опрацьовує, тому кожна думка має вміститися в цей об’єм. Не боятися збитися – текст виступу має лежати перед очима й учневі пробачать заглядання туди. Звернути увагу на фрази, що членують виступ і активізують увагу: „як показало дослідження”, „коротко повторимо хід думки”, „підіб’ємо висновки” тощо.

 

Типові труднощі:

 

[!] Журі, яке спить. Якщо виступ уже 20-й і далі – навряд чи вас почують повністю. Для протидії запасіть кілька „будильників” – прийомів активізації уваги журі та залу. Це можуть бути музична демонстрація, сценічна декламація учня. Його завдання – розбудити всіх.

Якщо журі починає нудьгувати, то у Вас є ще один козир „у рукаві” – скорочений варіант виступу. Учень змінює стиль, швидко й активно закінчує доповідь, – це може поліпшити її емоційний „шлейф”.

 

[!] Перебивання на кшалт „закінчуйте!” буває, коли вичерпано ліміт часу, або коли журі вирішило, що треба швидше закінчувати. І ось фраза пролунала, а доповідач – тільки на середині. Вирішення просте: гучно лунає сакраментальна фраза: „Отже, зробимо короткі висновки” і в учня є як мінімум півтори хвилини, коли його слухають. За цей час він повинен встигнути довести до кінця останню думку (30 секунд = 2 речення) і зробити висновки (1 хвилина = 5 речень).

 

[!] Технічні проблеми. Треба поставити пісню, а нема магнітофона чи CD-плеєра тощо. Тому: ніколи не сподівайтеся на проектор (його або не буде, або електрику вимкнуть, або розетки не такі, або ще щось). Якщо є графічні ілюстрації, майте на увазі: час розвішування їх на дошці і знімання, а також відповідна біганина по аудиторії може роздратувати журі, тому краще обійдіться силою слова. Демонстрація „з рук” виглядає несолідно. Дошки, до речі, може й не бути (коли виступи відбуваються в залі). Для музики майте з собою плеєр і маленькі активні комп’ютерні колонки – це застрахує від злого випадку, а також звеселить. Презентації у PowerPoint – це непогано, але знову-таки – достатньо дрібнички і все піде шкереберть.

 

Запитання журі. Їх мета – з’ясувати, чи насправді учень писав роботу (випадки учительського писання, чи навіть учительського списування – близько 40-50 відсотків робіт, і журі про це відомо).

Запитання можна умовно поділити на три групи: до тексту, методології і списку літератури.

1. Запитання до тексту. Це найчастіше прості „зачіпки” типу: „що ви маєте на увазі, вживаючи термін…?” І якщо робота під зав’язку напхана „екзистенціалізмами”, „симулякрами” та „інтенціоналами”, будьте певні – спитають усе. Більше того, можуть спитати про доречність вживання термінології. Полюбляють поцікавитися знанням імен та доробків учених, на яких посилається учень (особливо коли їх багато і вони гучні).

2. До методології. Це питання типу „якими методами літературознавчого аналізу ви користувалися під час написання роботи?”. Проінструктуйте учня.

3. Запитання до списку літератури – невичерпне джерело конфузу учнів і розваги для журі. Не секрет, що більшість списків містять чимало книжок, яких ні учень, ні вчитель в очі не бачили. І запитання „наугад”: „а про що йдеться в цьому дослідженні?” згубило чимало здібних юних науковців. Будьте уважними – не пишіть у списку зайвого, добре вичитуйте. Особлива увага приділяється правильному оформленню, не полініться тричі його вичитати.

Для запитань, відповідь на які невідома, є набір стандартних „відчіпок”: „Цей аспект проблеми не входить до об’єкту дослідження”, „На жаль, час виступу не дав можливості розкрити це питання, але воно описане в роботі”, „На жаль, регламентований обсяг роботи не дав можливості розкрити всі сторони цієї багатогранної проблеми” тощо.

Питання з залу – це найчастіше скромні спроби „завалити” конкурента. Їх потрібно повертати собі на користь і використовувати відповідь для точнішого розкриття своїх тез.

 

Особливу увагу слід звернути на етикет виступу – від зовнішнього вигляду до формул ввічливості. Нагадаємо: «Високоповажний пане(і) голово журі, вельмишановні члени журі, шановні керівники команд, любі колеги! Вашій увазі пропонується дослідження на тему….»; «Дякую за запитання….», «Дякую за увагу…» тощо. Взагалі, емоційне враження від виступу – це 49 відсотків оцінки.

 

Успіхів вам!

Поради учням-членам МАНУМ щодо підготовки доповіді на захист

Захист наукової роботи

Захист наукового дослідження – завершальний етап конкурсу наукових робіт учнів в системі МАН України.

На основі  положення «Про проведення Всеукраїнського  конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів-членів Малої академії  наук України» під час захисту досліджень оцінюється:

-         аргументоване доведення наукової проблеми;

-         чіткість,  логічність, лаконізм викладення матеріалу;

-         загальна ерудиція і грамотність;

-         використання наукової термінології;

-         вільне володіння матеріалом дослідження;

-         культура мовлення під час  виступу;

-         повнота, вичерпність відповідей;

-         якість та доцільність використання наочних матеріалів дослідження (схеми,  таблиці, діаграми, мультимедійний супровід тощо);

-         активна кваліфікована участь у дискусії.

Готуючись до виступів, у школярів зазвичай виникає низка запитань:

-         як сформулювати ту чи іншу думку, щоб зробити її  більш ясною;

-         яким чином розподілити матеріал доповіді;

-         як використати наявні факти й аргументи.

 

 Поради для доповідачів-членів МАН:

1. Доповідь має бути короткою та чіткою.

2. Завдання доповідача переконати слухачів, довести свої головні тези.

3. Для вирішення поставленої мети добре подумайте над таким:

-         якою бачиться вам структура вашого виступу;

-         які думки та почуття хочете ви  викликати у слухачів;

-         які прийоми (риторичні запитання, зіставлення фактів, інтонаційні засоби) залучення уваги слухачів ви використаєте у своїй промові;

-         які приклади з творів літератури чи інших видів мистецтв ви включите у свій виступ;

-         стежте  за правильністю мовлення під час виступу,  звертайте увагу на плеоназми (мовленнєва надмірність), тавтологію (повторення спільнокореневих слів), невиправдане використання вставних зворотів та речень, слів-паразитів, мовленнєвих штампів.

Готуючи доповідь, слід  також мати на увазі, що за 10 хвилин, що надається під час захисту, в нормальному темпі можна проголосити 4 – 5 сторінок друкованого тексту (через 1,5 інтервали). Тому варто попіклуватися, щоб вкластися у відведений час.

Одна з важливих проблем роботи над доповіддю – композиційне оформлення майбутньої промови.

Воно може містити такі елементи композиції:

-         вступ;

-         з’ясування предмета дослідження;

-         викладання матеріалу;

-         підтвердження його конкретними прикладами, фактами;

-         висновки.

Доцільно звернути увагу,  що  для того, щоб  головна думка  була сприйнята правильно і чітко, необхідна своєрідна «підготовка», «входження» слухачів в тему дослідження, постановка проблеми. Цьому слугує початок  доповіді. Його мета  - настроїти слухачів на сприйняття доповіді,  оволодіти увагою аудиторії. Тому  розпочинати свій виступ доцільно з звернення до всіх слухачів, яке може бути  представлено у такій формі: «Поважні члени журі конкурсу-захисту наукових робіт, шановні учні, учителі, усі присутні! Дозвольте запропонувати вашій увазі основні результати  наукового дослідження на тему: «………».

Слід звернути увагу, що завдання висновків закріпити проголошену думку, зв’язати початок і кінець виступу, підсумувати висловлене. Наприкінці виступу доречним буде  подякувати усім присутнім за увагу.