Архіви місяця: Липень 2014

“Про тему Першого уроку в 2014-2015 навчальному році”- лист Міністерства освіти і науки України від 16.06.2014 року №1/9-318.

Тема Першого уроку- “Україна – єдина країна!”

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135,  тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 236-1049

E-mail: ministry@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185

Від 01.08.2014 № 1/9-388

Департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Про проведення Першого уроку

у 2014/2015 н. р.

Суспільно-політична ситуація та події останніх місяців, окупація Російською Федерацією Криму, збройні акції російських терористів у східних регіонах України обумовили тему Першого уроку 2014/2015 навчального    року – «Україна – єдина країна».

Метою Першого уроку є формування в учнів розуміння єдності й цілісності України, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави.

Під час уроку мають бути реалізовані такі завдання:

ознайомити учнів з основними історичними подіями становлення державності України;

формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу;

формувати готовність служити Батьківщині своєю працею та стати                     на захист державних інтересів країни;

виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення                       до традицій українців та представників інших національностей, що населяють країну.

Форми і методи проведення Першого уроку можуть бути різноманітними і мають стати творчим доробком кожного педагога, але обирати їх слід                         з урахуванням вікових та психологічних особливостей учнів. Глибшому та усвідомленому сприйняттю теми сприятиме відповідне оформлення місця проведення уроку: зображення державних символів, географічна карта України, портрети відомих українців, афоризми про патріотизм, боротьбу за свободу тощо.

Доцільними будуть наявність елементів державної символіки в одязі вчителя та учнів, як то жовто-блакитні стрічки, та використання національного вбрання, що підкреслить єдність народу України.

На урок можна запросити гостей – громадських, наукових, культурних діячів, представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, батьківської громади, відомих українців. Живе спілкування з гостями, зокрема, з людьми, які є гордістю України (певного регіону, міста), має велике виховне значення.

Основний зміст Першого уроку має бути спрямований на утвердження єдності України, нероздільності її території та народу, що її населяє. Важливо акцентувати увагу дітей на тому, що Крим і Донбас – це Україна, що люди, які мешкають на цих територіях, – громадяни України.

Під час проведення Першого уроку вчитель має сприяти усвідомленню учнями спільності інтересів усіх громадян держави в розбудові України, необхідності інтелектуального, творчого та фізичного розвитку кожної особистості задля розквіту держави в цілому, формуванню міжнаціональної толерантності.

На уроці доцільно звернутись до подій минулого та сьогодення, що засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя: існування могутньої Київської держави Володимира Великого, Ярослава Мудрого, створення першої християнської республіки в Європі – Запорізької Січі, започаткування власної державності в Українській Народній Республіці, проголошення в 1991 році незалежності України, прояву громадянської активності під час Помаранчевої революції 2004 року, і, звичайно, Революції гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні, подвигу українських військових та добровольців у боротьбі із російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України.

У цей момент уроку доцільно оголосити хвилину мовчання з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Вчитель має акцентувати увагу на тому, що патріотизм – це звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки під час надзвичайних ситуацій. Важливо, щоб учні ідентифікували себе з українським народом, прагнули жити в Україні, розуміли необхідність дотримання конституційних та правових норм, володіння державною мовою, шанобливого ставлення до історії, культури та традицій українського народу.

При підготовці до Першого уроку для учнів початкової та основної школи рекомендуємо використовувати методичні матеріали, розроблені Черкаським та Рівненським обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти. Зазначені матеріали розміщено на сайтах Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua), Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua).

Заступник Міністра                                                                  Павло Полянський

Всесвіт допомагає здійснити бажане тільки тій людині, яка дуже сильно цього хоче.

Пауло Коельо

Увага!!! На сайті Міністерства освіти і науки у розділі “Позашкільна освіта, виховна робота та захист прав дитини”, закладка “МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ”  розміщено Наказ МОН № 259 від 24.03.2014 р. Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 квітня 2014 року № 407/25184 «Про затвердження Правил проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України».

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!!! ОЗНАЙОМТЕСЬ, БУДЬ ЛАСКА, З ДАНИМ НАКАЗОМ!!!

Для чого монетам роблять насічки на ребрі?

Довгий час цінність монет була еквівалентна місткості в них кількості металу. У зв’язку з цим існувала проблема – шахраї зрізали невеликі шматочки металу з країв, щоб робити з них нові монети.

Поглянувши уважно на копійки у нашій кишені, можна виявити, що всі монети мають ребристу поверхню, яка ніби то дрібно порізана. Такі краї є практично у всіх монет, звідки б їх не привезли.

Монети з насічками (гуртом) почали випускати ще кілька століть тому. Двадцять і п’ятдесят років тому вони були точно такими ж, як і золоті та срібні більш старі монети, коли паперових грошей ще навіть не було в широкому ужитку.

Чому ж все-таки всі монети мають гурт на ребрі? Одна з версій говорить, що з давних-давен із самої появи грошей їх гідність оцінювалася по кількості золота або срібла, яке в них містилося. Тобто в 10- доларової монеті містилося золота, рівно за своєю вартістю 10 доларам. Шахраї в корисливих цілях обрізали краї монет, щоб робити нові монети. Тому з такими шахраями потрібно було якось боротися. Ця боротьба була дуже складним заняттям, оскільки не кожна людина мала можливість носити з собою ваги, щоб визначити, скільки важить монета та чи не обрізана вона по краях.

Саме для того, щоб справиться з вивертами шахраїв, було вирішено наносити борозни на край монет, тобто невеликі вирізані лінії. Через це краї, які зрізались, ставали відразу ж чітко помітними.

Таке вельми неординарне рішення, як не дивно, прийшло в голову не банкіру або фінансисту, а знаменитому сьогодні в усьому світі вченому-фізику. Ця ідея прийшла в голову співробітнику Британського Королівського монетного двору легендарному Ісааку Ньютону. Ця думка одночасно була дуже проста і до дивовижності геніальна. Після того, як такі ребристі краї стали використовувати при виготовленні всіх монет, випадки шахрайства припинилися. Якщо ж борозенки на монетах відсутні, це відразу означало, що монета була обрізана по краях.

Сучасні монети, звичайно ж, виготовляються не з благородних металів, таких як золото чи срібло. Однак при їх виробництві насічки по краях досі присутні. Така ребриста поверхня отримала сьогодні назву гурт.

У Німеччині монети з насічками з’явилися лише в 1684 році і виготовлялися вони в Клаусталь, де сьогодні знаходиться знаменитий курорт Клаусталь-Целлерфельд. Французи в другій половині 16-го століття винайшли пристрій, який призначений для нанесення написів на поверхню гурта, що дозволило ускладнити і удосконалити цю нехитру технологію захисту від злодіїв. Такий перший напис з’явився в 1577 році на французьких золотих екю. Можна сказати, що в сучасному світі, де більше цінуються паперові гроші, потреба в таки монетках практично відпала. Однак куди дінешся від традицій, тим більше що причини від неї відмовлятися практично немає? Сьогодні гурт допомагає людям з дефектами зору розрізняти монети між собою.
Джерело: vk.com

Школи 100 років тому…

В школах 100 років тому вивчали чотири мови, за погані оцінки позбавляли обіду та били лінійкою по руках.

Гімназії були відкриті навіть для “кухарчиних” дітей, але варто було освіта 40 рублів на рік.

У 1912 році одеські школярі були зобов’язані носити мундири своїх навчальних закладів, побоювалися всевидющого ока інспекторів і захищали честь міста на футбольних полях. Всупереч усталеній міфу радянських часів про недоступність середньої освіти для простих людей у ​​дореволюційній Росії, насправді за царя отримати заповітний «атестат зрілості» могли діти з будь-яких прошарків населення.

Середня освіта 100 років тому поділялося на два щаблі – середню та нижчу. Сучасна початкова школа з чотирьох класів відповідала тодішнім початковим училищам. У них відправляли дітей з семи-восьми років, а навчання було безкоштовним. В Одесі 100 років тому було 97 таких училищ! Для невстигаючих, навчання в початковому училищі могло затягнутися на чотири або на п’ять років – за правилами того часу двієчників запросто залишали на другий рік. Тому на наступну середню ступінь – до гімназії, реальне чи комерційне училище – нарівні з 10 – і 11-річними дітьми деколи надходили справжні «дорослі» по 12-13 років.

Особливо престижними середніми навчальними закладами 100 років тому вважалися гімназії. Навчання в них тривало вісім років, а атестат про закінчення давав право вступити до вузу без іспитів. Однак і в гімназіях діяло залізне правило: за погане навчання – на другий рік. У старших класах можна було побачити як сидять за однією партою «дядьків» з вусиками і підлітків років 14-15-ти.

Серед обов’язкових предметів були латинь, німецька та французька мови, російська та церковнослов’янська мови, математика , фізика , історія , географія , чистописання і закон Божий . З усіх цих предметів щороку необхідно було здавати серйозні «внутрішні» іспити. На відміну від нинішніх вчителів, тодішніх викладачів неможливо було задобрити грошовим підношенням – вони вважалися держслужбовцями і отримували від 85 рублів на місяць, при тому , що середня зарплата по Одесі становила всього 45 рублів.

Освіта в гімназіях коштувала не так вже й дорого – від 30 до 40 рублів на рік. Однак для куховарки, двірника або простого городового з місячним доходом в 30-45 рублів навіть ця сума була величезною. Тому 90 % гімназистів були нащадками заможних сімейств – адвокатів, офіцерів та купців.

У той час в Одесі було всього п’ять державних гімназій. Найвідомішою була Рішельєвська гімназія №1 на вулиці Садовій 1. У приватних же плата за навчання була нзначно вище – від 50 до 100 рублів на рік. Найбільш екзотичною серед них була «Гімназія одеського союзу російських людей» на Новосельського 94. Цей заклад було засновано тодішніми радикалами націоналістичного спрямування, стурбованими «російською ідеєю». Вона відрізнялася посиленим викладанням російської мови та словесності, а також закону Божого.

Реаліст. Підлітки з менш заможних сімей навчалися в комерційних і реальних училищах. Ці заклади з семи- та восьмирічним навчанням відрізнялися від гімназій більш «практичними» предметами : у них викладали бухгалтерію, комерційну арифметику, кореспонденцію російською, німецькою, англійською або французькою мовами, товарознавство та економіку.

До слова, Леонід Утьосов навчався в комерційному училищі Файга на вулиці Торговій 14. Це ж училищі закінчив письменник Ісаак Бабель . Плата за навчання становила від 20 до 40 рублів на рік. Але порядки і навіть форма були такими ж, як і в престижних гімназіях . Однак гімназисти та реалісти щосили ворогували: по поліцейських зведеннях, не менше одного двох разів на місяць між учнями різних навчальних закладів спалахували масові бійки , під час яких використовували кастети і обтяжені свинцем бляхи ременів.

Крім поганих оцінок в якості «стимулу» до старанності викладачі щосили використовували позбавлення обіду (учня могли залишити на зайві пару годин зубрити предмет після занять) , а також удари указкою або лінійкою по руках. Залізна дисципліна була обов’язкова для гімназистів і в позаурочний час – навіть на звичайній прогулянці з батьками або однолітками учні повинні були носити тісні мундири, статутні кашкети та шинелі.

До слова, обмундирування коштувало недешево – до 70 рублів. Тому гімназичну уніформу часто шили на виріст – до кінця восьми класів гімназисти з малозабезпечених сімей набували вигляду справжніх партизанів.

За поведінкою гімназистів поза школи були зобов’язані стежити гімназичні наглядачі з відставних унтер-офіцерів або особливо суворих викладачів передпенсійного віку. Наглядачі були справжньою карою для гімназистів і реалістів – навіть за безневинну витівку у вигляді куріння або прогулянки без кашкета можна було отримати дисциплінарне покарання. Зауваження про проступки гімназистів заносилися в спеціальний журнал – «кондуїт», і враховувалися при складанні іспитів. За це наглядачів недолюблювали і давали їм образливі прізвиська, дражнили витонченими способами та навіть цькували.

Незважаючи на драконівські порядки і суворий нагляд, залізна дисципліна з періодичністю порушувалася хуліганькуватими гімназистами: улюбленою розвагою підлітків в учнівських мундирах була гра у футбол … чавунними урнами, азартні ігри в пір’ячко і відірваними гудзиками від мундирів, бійки з учнями інших навчальних закладів (реальних, комерційних та військових училищ).

Єдиним місцем, де вічні війни між гімназіями та училищами припинялися, були футбольні майданчики. Підлітки тих часів були одержимі спортом – велика частина тинейджерів століття тому марила новомодним футболом. До слова, саме гімназистам Одеса зобов’язана першими успіхами у футболі: в 1908 році неофіційними лідерами в ньому була команда «ШКС» з 3-ї чоловічої гімназії. А гімназист з Одеси Григорій Богемський і зовсім став справжньою зіркою дореволюційного російського футболу – в кожному матчі з його участю обов’язково був гол його авторства.
Джерело: segodnya.ua

Подаруй усмішку, коли хочеш плакати, створи тишу в бурі, що є всередині тебе.
А.Мандзоні

Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.
Сенека

Щиро вітаємо педагогів Малої академії наук учнівської молоді – іменинників липня з нагоди Дня народження!!!

Найщиріші слова привітань шлемо таким керівникам секцій:

Грицишину Богдану Михайловичу – керівнику секції психології;

Двилюк Надії Володимирівні – керівнику секції англійської мови;

Атаманюк Ярославі Дмитрівні - керівнику секції географії.

Здоров’я міцного на довгі роки,
Щиро бажаємо Вас  залюбки,
Хай доля дарує щастя довіку,
Достатку і миру у домі без ліку.
Калиною радість в душі хай квітує,
Сопілка любові хай серце хвилює,
А роси ранкові безмежно і щиро,
Щоденно дарують наснагу і силу!!!

З повагою адміністрація Малої академії наук учнівської молоді міста Івано-Франківська.